Chapter 2: Building Tension
Коли Ілля підійшов ближче до Солі, він відчув, як між ними наростає передчуття. Їхні тіла були лише в дюймах одне від одного, але здавалося, що минула ціла вічність, перш ніж вони нарешті змогли з’єднатися. Його очі зупинилися на її очах, і він побачив набагато більше, ніж просто бажання; була довіра, любов і невисловлене розуміння, яке перевершує слова.
«Я хочу, щоб ти відчувала себе в безпеці, моя прекрасна Соля», - тихо прошепотів Ілля.
Потягнувшись до кишені, він обережно витягнув ніжну шовкову мотузку, яку взяв із собою для таких моментів. Ніжно взявши Соліні руки у свої, він почав їх зв’язувати, скріплюючи її зап’ястки шовковими нитками. Відчуття стриманості викликало хвилю хвилювання по її венах, і вона не могла не злегка вигнути спину, її подих був поверхневий і уривчастий. З кожним обережним поворотом і вузлом дотик Іллі ставав дедалі інтимнішим, і вона знала, що він уважно спостерігає за нею, його погляд не відривається від її обличчя. Атмосфера згустилася від бажання, і Соля відчула тепло, що випромінювалося від тіла Іллі, коли він нахилився ближче, торкаючись губами її шиї.